Технології допомагають людству фіксувати та зберігати явища культури. Чим сталіша технологія, тим довше завдяки ній закладені в культурі сенси будуть транслюватись у майбутнє, формуючи загальну тяглість розвитку.
Аудіовізуальні студії беруть свій початок із кореня аудіо-, коли людству вдається опанувати запис звуку на фізичні носії та вийти за рамки усної традиції передачі інформації.
Фонограф — перший технологічний артефакт, за допомогою якого було здійснено аудіозапис українських народних дум у виконанні сліпих мандрівних співців — кобзарів.
Перший звукозаписуючий пристрій створений людством, запатентував Томас Едісон у 1878 році.
Принцип роботи полягав у тому, що на покритий воском валик через металеву трубу записувався звук. Перші записи були одноразовими: послухали — вирівняли віск — записали заново. У 1888 році рішення було доопрацьовано, і з того часу на валиках зберігалися звукові доріжки.
В Україні перший фонограф зʼявився на початку ХХ сторіччя. Вартість девайсу складала 9 000 рублів.
На той час — це була ціна трьох автомобілів, які самі по собі були дивом технологічного розвитку.
Експедиція по думи
В етнографічній подорожі 1908 року по завданню Наукового товариства ім. Тараса Шевченка на Полтавщині брали участь Філарет Колесса, Леся Українка, Климент Квітка й Опанас Сластіон.
Завдяки обʼєднанню громадських діячів тогочасної України вдалося здійснити перші записи кобзарських дум на фонограф і зберегти ці записи для майбутніх поколінь.
Сучасною мовою можна сказати, що феномен кобзарства був символом національної ідентичності, який довгий час сприяв соціальній згуртованості українців. Він виконував функцію прийняття «недоліків і вад» історичних подій як елементу, що допомагав трансформувати й зміцнювати стійкість українського народу.
Музичні експедиції Україною дозволили не тільки зберегти автентичне звучання кобзарських дум, але й поклали початок наукового осмислення феномену української музики — етнографічному музикознавству.
Опанас Сластіон
Почав записувати на фонограф кобзарів з 1903 року.
Леся Українка
Культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». Продала свій будинок, щоб фінансувати музичну експедицію.
Климент Квітка
Музикознавець, зібрав 6000 українських пісень та зразків інструментальної музики. Досліджував ритміки й форми, основоположник наукового напрямку в етнології — етнофонії.
Олександр Іванович Бородай
Інженер, громадський діяч. У 20-х роках проживав у США, згодом повернувся до Києва. Закупив фонографи для запису, збереження та відродження кобзарської музики.
Львів, 20 вересня 1913 pоку
Філярет Колесса, засновник науки українського етнографічного музикознавства:
Філярет Колесса, засновник науки українського етнографічного музикознавства:
«Високоповажаним Любителям української народної музики Опанасові Сластіонові, Климентові Квітці та покійній Лесі Українці, (що ще в останніх тижнях свого життя вела пожвавлену переписку у справах нашого видання, вичікуючи нетерпляче його появи) передусім належить щире признання за зібрання цінного матеріалу, що заповнює цей том.
Тут годиться зазначити, що всі думи, пісні і танки, заміщені в обох томах нашого видання, схоплено на валики з допомогою фоноґрафів, закуплених свого часу Олександром Бородаєм, що такий спосіб дуже прислужився для справи збереження останків давньої музичної культури в Україні з допомогою найновіших технічних способів та й сам почав ще в 1904 році схоплювати на валики фоноґрафа кобзарську музику.»
Тут годиться зазначити, що всі думи, пісні і танки, заміщені в обох томах нашого видання, схоплено на валики з допомогою фоноґрафів, закуплених свого часу Олександром Бородаєм, що такий спосіб дуже прислужився для справи збереження останків давньої музичної культури в Україні з допомогою найновіших технічних способів та й сам почав ще в 1904 році схоплювати на валики фоноґрафа кобзарську музику.»
З книги за 1913 рік із матеріалами експедиції за авторства Філарета Колесси «Мелодії українських народних дум», виданої видавництвом «ПРОСВІТА» у Львові за результатами п’ятирічної праці за 1908–1913 роки.