Першу цифрову студію звукозапису в Україні запустило українсько-канадське спільне підприємство «Кобза», яке спеціалізувалося на музичній діяльності та активно діяло між 1988–1996 роками.
Підприємство було створене для популяризації української культури у світі в Києві в грудні 1988 канадським бізнесменом українського походження Миколою Морозом (фірма «Ластівка») та головою Фонду Культури Борисом Олійником. У цей проєкт Микола Мороз вклав понад три мільйони доларів. Найбільше досягнення «Кобзи» — організація першого фестивалю «Червона рута» в Чернівцях (1989).
Основи діяльності «Кобзи» складали видавництво, етнокабінет та організація музичного фестивалю «Червона Рута», концертна та гастрольна діяльність, наукові-дослідницькі проєкти та кінопродукція.
Видавництво
«Кобза»
«Кобза»
Видано понад 200 книжок спеціалізованої україномовної літератури, серед яких «Практичний словник синонімів української мови» видатного Святослава Караванського, а також Граматика англійської мови для школярів, абітурієнтів і студентів. Здійснило видання перекладів з англійської мови словників для медичних університетів України.
Етнокабінет
«Кобза»
«Кобза»
Михайло Хай очолював відділ дослідів і збірки фольклору на аудіо- та відеоносіях, провадив експедиції по різних регіонах України. Серію записів автентичного фольклору було зроблено та видано з метою зберегти останні зі зразків, які дійшли до нашого часу.
Наукові-дослідницькі проєкти
Організувало і фінансувало проєкти «Українські ірмолої і національна співоча традиція XVI—XIX ст.» (Польща, Ю. Ясіновський), «Спадок української духовної музики» (Канада, М. Юрченко).
Видавництво нот
Віднаходило й видавало ноти напівзабутих творів українських композиторів, зокрема духовні хори Миколи Лисенка.
Організація
першої «Червоної Рути»
в Чернівцях у 1989 році
першої «Червоної Рути»
в Чернівцях у 1989 році
«Кобза» профінансувала оренду та доставку звукового обладнання для головної сцени на стадіоні в Чернівцях, яку привезли з Німеччини та Польщі. Також організувала участь артистів із діаспори й оплатила кільком із них переїзд, і всім — готельне перебування та харчування.
Кінопродукція
СП «Кобза» здійснило фінансування і співорганізацію кінофільмів
СП «Кобза» здійснило фінансування і співорганізацію кінофільмів
Лебедине Озеро — Зона
(Swan Lake — The Zone)
Режисер Юрій Іллєнко. Фільм виграв першу нагороду в своїй категорії на фестивалі в Каннах (Франція) у 1990 році.
Кисневий Голод
(Oxygen Starvation)
Сценарій фільму створили Юрій Андрухович і Андрій Дончик. Фільм отримав кілька нагород, серед яких нагорода Міжнародного кінофестивалю в Салоніках.
Сценарій фільму створили Юрій Андрухович і Андрій Дончик. Фільм отримав кілька нагород, серед яких нагорода Міжнародного кінофестивалю в Салоніках.
Впродовж листопада 1989 – березня 1990 року, незважаючи на складні політичні умови, було проведено близько 100 концертів лауреатів фестивалю «Червона Рута» в усіх обласних центрах України та у Києві, а згодом — понад 200 концертів українських митців в Україні, Австралії, Бельгії, Великій Британії, Ірландії, Канаді, Німеччині, Польщі, США та Франції.
Микола Мороз започаткував фонд для стипендій талановитим дітям у селах та містах України, які не мають змоги оплатити навчання
Біографія Миколи Мороза
Микола Мороз народився в 1945 році у Гамбурзі, Німеччина.
Батьки Миколи — Григорій Мороз та Катерина Мороз (Мохнушко), родом з села Миколаївка Сумської області, котрі свого часу залишили рідні терени, емігрувавши за кордон. У віці 22 років переїздить до Канади (Торонто), де мешкав до кінця життя з дружиною Христиною та сином Максимом.
Із 1982 року почав займатись будівельними інвестиціями. Вперше приїздив в Україну 1982 року.
Батьки Миколи — Григорій Мороз та Катерина Мороз (Мохнушко), родом з села Миколаївка Сумської області, котрі свого часу залишили рідні терени, емігрувавши за кордон. У віці 22 років переїздить до Канади (Торонто), де мешкав до кінця життя з дружиною Христиною та сином Максимом.
Із 1982 року почав займатись будівельними інвестиціями. Вперше приїздив в Україну 1982 року.
Микола Мороз
Даґмара Турчин-Дувірак
Музиколог, колишня професорка історії музики в Державній музичній академії ім. М. Лисенка у Львові про вклад Миколи Мороза у збереження українського фольклору та розвиток сучасної української музики:
Музиколог, колишня професорка історії музики в Державній музичній академії ім. М. Лисенка у Львові про вклад Миколи Мороза у збереження українського фольклору та розвиток сучасної української музики:
Мої найраніші спогади про Миколу Мороза пов’язані з кінцем 1980-х і Києвом.
Я тоді, після захисту докторату, працювала в Інституті Музикології, фольклору і етнографії ім.Рильського Академії Наук України, і ті часи як надзвичайно бурхливі, сповнені маси подій в усіх ділянках суспільного життя України, коли буквально на очах ламалася і руйнувалася заржавіла і наскрізь прогнила машина комуністичного режиму. Мабуть найбільші зміни відбувалися в царині української культури, і власне Микола Мороз став одним з найяскравіших рушіїв і каталізаторів її відродження.
Коли Микола приїхав до Києва в 1988-му році, то привіз з собою бандуриста Віктора Мішалова, який перед тим навчався в Київській консерваторії, і тому запізнав Миколу зі своїми знайомими – молодими українськими музикантами, які виявилися і моїми товаришами, в першу чергу, Тарасом Мельником і Анатолієм Калениченком.
Тарас Мельник
і Анатолій Калениченко:
Пам’ятаю, як одного разу при зустрічі Толя і Тарас захоплено розповідали мені про зустріч з канадським бізнесменом, великим патріотом України, що готовий вкласти кошти в розбудову української культури і зокрема музики.
Я не увійшла, на відміну від моїх товаришів, до складу нового товариства, яке невдовзі оформилося в спільне українсько-канадське підприємство «Кобза», з тієї причини, що вже тоді збиралася повертатися до рідного Львова, оскільки отримала запрошення працювати в Львівській консерваторії. Однак я брала участь в початкових дискусіях і засіданнях, де формувалися головні напрямки майбутньої діяльности підприємства в ділянці музики.
Так, однією з найпріоритетніших ділянок ми визначили збір і запис українського музичного фольклору, пісень, бо тих людей, що зберігали ті пісні у своїй пам’яті, залишалося все менше. І так наш колега Михайло Хай зайнявся тією ділянкою і вдалося зібрати по селах, записати і розшифрувати багато неповторних пісенних зразків, які без цієї роботи були б втрачені назавжди.
Так, однією з найпріоритетніших ділянок ми визначили збір і запис українського музичного фольклору, пісень, бо тих людей, що зберігали ті пісні у своїй пам’яті, залишалося все менше. І так наш колега Михайло Хай зайнявся тією ділянкою і вдалося зібрати по селах, записати і розшифрувати багато неповторних пісенних зразків, які без цієї роботи були б втрачені назавжди.
Інша ділянка — відродження української духовної, церковної музики, що була майже цілком занедбана в совітські часи.
Цю працю очолив ще один аспірант Інституту ім.Рильського Мстислав Юрченко. Він не лише відшукав і видав рідкісні хорові партитури, але і як диригент організував хор і виконав ці твори, а завдяки знову ж таки створеній Миколою Морозом високоякісній студії звукозапису записав їх і випустив у широкий світ. Власне, студія звукозапису з найновішою західною апаратурою, яка завдяки Миколі з’явилася у Києві, це був ще один надзвичайно важливий напрямок розвитку української музики. Власне в цій першій в Україні недержавній студії було записано близько 30 аудіокасет української музики різних напрямків.
Цю працю очолив ще один аспірант Інституту ім.Рильського Мстислав Юрченко. Він не лише відшукав і видав рідкісні хорові партитури, але і як диригент організував хор і виконав ці твори, а завдяки знову ж таки створеній Миколою Морозом високоякісній студії звукозапису записав їх і випустив у широкий світ. Власне, студія звукозапису з найновішою західною апаратурою, яка завдяки Миколі з’явилася у Києві, це був ще один надзвичайно важливий напрямок розвитку української музики. Власне в цій першій в Україні недержавній студії було записано близько 30 аудіокасет української музики різних напрямків.
У Львові, Микола Мороз фінансував підприємство «Студія Лева», що було засноване 1990 року, як студія звукозапису, а її діяльність зосереджувалась на записах і популяризації української музики.
«Студія лева» проводила запис і випуск CD та аудіокасет, здійснювала підтримку концертних заходів та випуск радіопрограм. У середині 1990-х була найкращою за обладнанням студією звукозапису України, на якій записувався майже весь український шоу-бізнес.
Студія співпрацювала за такими колективами і виконавцями, як Скрябін, Плач Єремії, Пікардійська Терція, Брати Гадюкіни, театр «Не журись!», дует Інеса Братущик та Орест Хома, Руслана Лижичко, Павло Зібров, Оксана Білозір, Віктор Морозов, оркестр INSO-Львів, Західно-український симфонічний оркестр, хорова капела «Дударик», камерний квартет Класик-Модерн, Василь Жданкін.
«Студія лева» за підтримки Миколи Мороза також організувала музичний фестиваль «Марія» в Трускавці.
За сприяння «Кобзи» відбулося перше тріумфальне турне в Північній Америці львівського театру «Не журись!».
Найбільшої популярності театр зажив протягом 1988–1991 років. Тоді він створив цілу низку музично-театралізованих вистав, у яких висміював комуністичну владу. Також театр представляв глядачам заборонені тоді пісні українських січових стрільців, вояків УПА.
«Студія лева» за підтримки Миколи Мороза також організувала музичний фестиваль «Марія» в Трускавці.
За сприяння «Кобзи» відбулося перше тріумфальне турне в Північній Америці львівського театру «Не журись!».
Найбільшої популярності театр зажив протягом 1988–1991 років. Тоді він створив цілу низку музично-театралізованих вистав, у яких висміював комуністичну владу. Також театр представляв глядачам заборонені тоді пісні українських січових стрільців, вояків УПА.
Афіші театру «Не журись!»
Художній керівник театру-студії був Віктор Мороз (не є родичем Миколи Мороза, мають схожі прізвища).
Відомий як музикант, композитор (учасник «Арніки», «Смерічки», лауреат першої «Червоної рути», перекладач (серія романів Джоан Роулінґ про Гаррі Поттера, романи Пауло Коельйо, дитячі книжки Джеремі Стронґа). Літературна кар’єра пана Віктора почалася із самвидавчого альманаху «Скриня», який ініціював легендарний Грицько Чубай. За участь у «Скрині» Морозова було відраховано з факультету іноземних мов Львівського університету.
Відомий як музикант, композитор (учасник «Арніки», «Смерічки», лауреат першої «Червоної рути», перекладач (серія романів Джоан Роулінґ про Гаррі Поттера, романи Пауло Коельйо, дитячі книжки Джеремі Стронґа). Літературна кар’єра пана Віктора почалася із самвидавчого альманаху «Скриня», який ініціював легендарний Грицько Чубай. За участь у «Скрині» Морозова було відраховано з факультету іноземних мов Львівського університету.
